Слепой от рожденья сидел возле храма.
-О, Равви, в семье его кто согрешил?
Быть может он cам, иль отец, или мама!
-Никто. Им в ответ Иисус говорил.
Но всё для того, чтоб явить дело Божье,
А послан Я волю исполнить Отца!
Доколе Я в мире, Я свет миру! Вот же -
И плюнул на землю: ведите слепца.
И брение сделав, Он из плюновенья
Помазал слепому глаза и сказал:
-Умойся в купальне Силоам, творенье.
Пошёл тот, умылся... и зрячим он стал!?
В субботу Иисус исцелил его бреньем.
-Ты веруешь в Божьего Сына? - спросил.
-А кто Он, чтоб веровать, Господи, где Он?
Сказал Иисус: видел ты и с Ним был.
С тобой говорит Он! - О, Господи Святый,
Я верую! И поклонился пред Ним.
-На суд Я пришёл, чтоб невидящий всякий
Увидел, а видящий всяк стал слепым.
Раиса Дорогая,
Липки, Россия
Люблю Господа, стремлюсь к Нему, живу для Него! Имею двух дочек и внука. Музыкант по образованию. Начала писать случайно. Проснувшись ранним утром, мои губы шептали стихи... e-mail автора:rayador@yandex.ru
Прочитано 8845 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
