Захар Зинзивер,
Германия
Божий я человек, православный. Откуда я- там меня уже нет, где я сейчас- все видят, где буду после- один Бог знает. e-mail автора:sinsiwer@rambler.ru
Прочитано 9114 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ты не жалей,Зинзивер-не еврей,
Нам в жизне всем пришлось несладко,
Но ты стихом таким опять меня согрей,
Чтоб наконец-то стало сердцу сладко,
Что рядом с православным иудей. Комментарий автора: Напротив, это вы меня согрели. Я рад, что мне удалось расстаять снежинкой на Вашем плече. С любовью, Захар.
ученик (Михаил Бузин)
2011-03-16 16:38:16
Как же здорово Вы написали - с такой простотой, юмором и задушевностью - восхищаюсь!Вы не еврей - Вы больше русский, чем некоторые русские. И дай Вам Бог, чего Вам хочется - пишите, этакое, почаще - с удовольствием...! Комментарий автора: Дорогой Михаил, благодарю за высокую оценку!
Вера Адаменко
2011-03-17 06:42:09
Как хорошо вы шутите и переживаете :) Комментарий автора: Спасибо, Вера.
Дудка Надежда
2011-03-19 20:35:18
С грустинкой юмор, мысли так и брызжут,
Хороший слог. И вдруг:-Я не еврей!
Переживать причины я не вижу:
в переплетенье судеб и корней
Напутано за пять тысячелетий
Такого, что понять нельзя никак,
Но искру Божью всякий в Вас заметит!
Вы не еврей? Всегда или пока?
Успехов в творчестве. Комментарий автора: Я не жалею, не зову, не плачу,
Но прочь мою грустинку не гоню.
Не требуя с пятирублевки сдачу,
Моё происхожденье не виню.
Но сочная и спелая грустинка
Сама того не зная, метит в глаз,
Как будто чудо- грейпфрута горчинка,
Что, кстати, я заметил и у Вас.
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
